Історична довідка
Історія Христинівської ЗОШ І-ІІІ ст. №1
До побудови типового приміщення школа містилась в залізничних приміщеннях НГЧ і ДНБ-6 і називалась Двокласним залізничним училищем.
В 1918 році цю школу (училище) закінчив О.Є. Корнійчук, український драматург, ім’я якого донині носить наша школа.
В 1924 році залізничний вузол ст. Христинівка приступив до будівництва типового двоповерхового приміщення школи.

В новому приміщенні школа почала працювати в 1928 р.
В новому приміщенні школи були добре обладнані майстерні, фізичний та біологічний кабінети.
Перший випуск 10 класу нашої школи був в 1935 році.

Випуск 1936 року посадив шкільний сад, в якому росли яблуні та груші.
За 60 років свого існування школа мала більше 50 випусків (більше 3920 учнів), до 1988 року.
З моменту заснування школа була залізничною і підпорядкована відділу навчальних закладів Одеської залізничної дороги до 1961 року.

Викладання велось на російській та українській мовах. В кожній паралелі класів був один російський клас.
 

Спогади вчительки української мови

Гречанюк Олександри Титівни:


«1 березня 1932 року. Це день, коли я вперше переступила поріг залізничної школи №18.

Я була зачарована всім, що оточувало мене, молоду вчительку: світлі, просторі, теплі класи, ідеальна чистота, маса живих квітів на підвіконнях.

Радували обладнанні кабінети, бібліотека.

Біля центрального входу школи стояв пам’ятник В.І. Леніну, а навкруги кущі бузку, троянд. Все було святковим, привабливим.

Це був справжні храм науки. За школою зеленів молодий фруктовий сад, посаджений дбайливими руками учнів під керівництвом учителя мови Кобрина Петра Степановича та учителя біології Гоздішевського Івана Миколайовича.
Тяжкі повоєнні роки. Учні – переростки. В класах парти, збиті з товстих дошок, пофарбовані в чорний колір. Гарної крейди бракувало, то ж дбайливим учителям крейду доводилось носити з собою. Кожен учень обов’язково носив чорнильницю, часто «невиливайку», а найбідніші учні носили пляшечку, закриту корком.
Багато сил по відновленню роботи школи вклали фронтовики: Марфин Віктор Петрович, Білецький Василь Харитонович, Нещадим Іван Андронович, Гущин Іван Володимирович, Татарчук Надія Іванівна.
В школі була добре поставлена спортивна робота під керівництвом учителів – фронтовиків Чебакова Сергія Михайловича та Давидова Миколи Георгійовича. Заняттями в спортивних секціях були охоплені більшість учнів школи, особливо порушники дисципліни. Спортивний майданчик та фізкультурний зал весь час були зайняті учнями. Спортзал працював всі дні тижня без вихідних у дві зміни. На районних та обласних спортивних змаганнях шкільні команди постійно завойовували призові місця.


Гордість школи – Трегубчак Тетяна, баскетболістка, чемпіонка СРСР і світу.

Трегубчак Т. – учасниця олімпіади в Монреалі (Канада).


В центрі уваги всього педагогічного колективу завжди була художня самодіяльність. Особливими любителями і організаторами цієї роботи були учителі: Гречанюк Олександра Титівна, Іванченко Марія Калениківна, Середенко Юрій Йосипович, Волигерт Ріта Абрамівна, Слободяник Клавдія Дорофіївна, Остроух Ольга Вікторівна, Москаленко Віра Дмитрівна, Максіонович Ніна Костянтинівна, Йокало Лідія Іванівна, Салтикова Марія Матвіївна, Безугла Ганна Йосипівна, Кудряшова Поліна Василівна, Коваль Ганна Андріївна а також вожаті: Клімовіцька Фаїна Афонівна, Мазурик Людмила Павлівна, Рожнатовська Елеонора Володимирівна, Тодорчук Вадим Прокопович, Санєєва Поліна Миколаївна, Попроцька Олена Едуардівна, Демура Валентина Іванівна.
Слід відмітити цікавий досвід учителя географії та художника Турчака Григорія Степановича.

Турчак користувався особливою любов’ю та повагою серед колег та дітей. Він був не тільки хорошим учителем та творчою людиною а й займався боксом, боротьбою. Багатий досвід Г.С. Турчака продовжували учителі школи: Матяш Галина Карпівна та Кучеренко Лідія Никодимівна. Кращі учні Турчанінов Олександр та Данченко Володимир були переможцями республіканських олімпіад юних географів.
З 1965 року по 1973 рік директором школи була Петрова Валентина Григорівна, яка й організувала добудову приміщення школи.
Кожну суботу проводились вечори відпочинку старшокласників. В організації і проведенні вечорів брали участь і учні. Найкращими організаторами серед учнів були Смирнов Леонід, Табачковський Віталій, Раханський Анатолій, Раденький Віктор Семенович, Раденький Віталій Григорович та Смішко Ігор Петрович.
Великий досвід має наша школа в роботі по охороні природи. В 1957 році комсомольська організація школи при підтримці міської ради вирішила колишнє дно річки Удич, яке розміщене в Південній частині міста, під назвою «Долинка» перетворити в міський парк. Долинка в минулому – пасовище, пустир. Її схили піддавались водяній та вітровій ерозіям, де утворювалися яри.
На дні «сухо»-річки методом народного будівництва, були вириті заглибини для води, збудовані перемички, а учні нашої школи (директор Нещадим І.А.) заклали декоративний парк на площі 9 га.
Саджанці були з шкільного та міського питомника. В наступні роки була озеленена вся «Долинка», площею 24 га. Дерева підростали, набиралися сили і захищали схили «Долинки» від ерозії. Відкриті ставки наповнювались водою, куди були пущені мальки риб.
Пізніше, учнями нашої школи на території, сусідній з «Долинкою» був закладений сад на площі 6 га. Нині цей сад належить міськкомунгоспу.

Директорами були:

Кравченко Олександр Іванович 1927-1928

Стилюк ( на жаль ім'я не відоме) 1929-1930

Пустовіт Дмитро Дмитрович 1930-1931

Іванченко Аким Лукич 1931-1940

Харчук Іван Гаврилович 1940-1941

Збаржевський Григорій Тимофійович 1944

Бодров Леонід Дмитрович 1944-1945

Нещадим Іван Андронович 1945-1961

Білецький Василій Харитонович 1961-1965

Петрова Валентина Григорівна 1965-1973

Бойко Іван Григорович 1973-1976

Попик Мефодій Сергійович 1976-1984

Міщенко Євгеній Олександрович 1984-1985 

Криницький Віталій Іванович 1985-1995

Січкар Валентина Іванівна 1995 - 2014


В 1961 році школа перейшла в підпорядкування Міністерства освіти України.
В 1970-1972 pp. було добудовано 10 класних кімнат, спортивний зал та їдальню, внаслідок чого школа почала працювати в одну зміну.
В 2001 році школа реформована в спеціалізовану з поглибленим вивченням іноземної мови з 1 класу.
Нині школа має 2 спортзали, 2 комп’ютерних класи, бібліотеку, актовий зал, їдальню, спортивні майданчики, сад.



Які назви мала наша школа:

  1. СССР

     Министерство путей сообщения главного

     управления учебными заведениями

     отдел школы

     школа № 18 ст. Христиновка                                       1946                   

  1. Христиновская средняя общеобразовательная

     трудовая политехническая школа №1 с

     производственным обучением Христиновского

     народного образования  Черкасской области           1970-1971

                                                                                  

3.  Христинівська  міська  середня  школа  №1             1971 - 1976

 

4.  Христинівська середня школа №1 

     імені О.Є. Корнійчука                                                  1976-1996

 

5.  Христинівська   загальноосвітня школа

     І-ІІІ ступенів №1 ім. О.Є.Корнійчука                         1996-2002

 

6.  Спеціалізована школа №1 м. Христинівка

     Христинівський район, Черкаської області                2002-2003

 

  1. Христинівська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів

     №1 імені О.Є.Корнійчука Христинівської               

     районної ради  Черкаської області                                2003